Обвилась вокруг шеи змея,
В колею я уткнулась ничком.
Отпусти ты меня, колея,
Я пойду в заколдованный дом,
Чтоб стучаться в закрытую дверь.
Но не дом это вовсе – мираж?
Ангел, может слетаешь? Проверь
Что за дверью, каков антураж?
Осторожно снимаю змею,
Отпускаю в страну «Небыван»,
Возвращаюсь в свою колею.
Ангел, ты? Ну и как там? Обман...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Хорошо, что хоть единицу не поставили. Там , где нужно напрячь мозги - это тяжко, понимаю. Комментарий автора: Это стихотворение об общении с одним человеком, который сильно меня подвел. Подумала,что возможно у некоторых читателей возникают другие ассоциации.
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
